Каша подходит к краю криши и машет, с криши слишу: "гуд-бай, май бейби"...)
млін... ото мну народило у "Бівні" статєйку.... пологи були важкими...
Расти і під@расти)
або, культурний шок на лонах залізно-портового узбережжя...
Расти (словник Ожегова у визначенні поняття ніяким чином використаний не був) – це різновид африканських кісок (не плутати з афрами, афро-косичками)... представляють собою вплетення і переплетення між собою різнокольорових ниток у волосся (власне... людське...))) зазвичай... все залежить від МІРОВОСПРІЯТІЯ(с)...). Як дехто вже, мабуть, здогадався, за назвою, такі кіски характерні субкультурам растаманів та хіпі, але клабєри, емєри, BMXєри і т.п. флюрних ниточок теж не цураються... =)
Цього спекотного літа якесь жорстоке почуття гумору долі занесло нас, мене і мою подружку НАшуТАШУ, у „файне місто” з гордою назвою Залізний Порт))). Нікого не хочу образити, але з файного у тому місті були тіки пречудові родичі Наталочки і смачнючі котлєтки, шо їх нам готувала її ж мамця)))) ням-мням...))) хоча, це вже не мало)... так от... Приїхали ми з певною метою: заробити грошенят на плетенні раст. Такий спосіб заробітку, можна сказати – сувенірний бізнес, вже активно і доволі успішно практикується на Кримському узбережжі і на різноманітних етно-фєстах.... то ж, їдучи туди, ми були налаштовані на повнісінький успіх та абсолютний пазітіФФ... нуууу... як то кажуть в безмежних степних просторах Інтернету: „3,14здєц падкралсі нізамєдна, ходь відін бил іздаліка”... Перешкодою на шляху до повного успіху стала гальмівна рідина, що містилася у черепних коробках відпочиваючих, на наш з ними спільний жаль, десь поряд з залишками впеченого під щедрим південним сонцем мозку...) Адже, саме коли нам вже остаточно треба було їхати додому (четвертого дня по приїзді), у файне(без лапок) місто Херсон, – у найкращих традиціях лав-сторі, Пропозиція знайшла Запит... при чому ТАКИЙ, шо ми з Натою плели як заведені без перерви на обід, ледве встигаючи поковтувати питну рідину, то біш, вадічку, а перед нами стояло дві довгі черги бажаючих, що щойно ту кляту гальмівну рідину кудись злили...
Нуууу... хоча ми і перенервували, бо перші три дні нам було дуже сумно з приводу того, що навіть не вдається окупити проїзди „туди-назад”, ми все ж таки непогано заробили і, до того ж, нахапалися „перлів” на весь наступний трудовий рік) :
пєрла перша, доволі розповсюджена:
О_О <– такою була реакція повзпродящих(...і слава Богу, шо повз...) людоньок на нашу, так би мовити, Об’яву Закликальну)
пєрла друга, розповсюджена:
– А шо ви тут дєлаєтє? – (після відповіді) – ... тцюууууу, а ніткі нє продадітє? Я вишиваааааю.../ дооочька вишиваааааєт.../ балабушка вишиваааааєт... – (в залежності від сімейної сітуёвіни)
пєрла третя, дуже розповсюджена:
– Дєвачкі, а ви мєнє заплєтётє? – широко посміхаючись, або голосно регочучи, казали бритоголові „парубки”, яких за 4 дні накопичилося десь не менше дюжини... при чому було помітно, шо ВСІ без винятку вважали себе людьми гострого розуму і до того ж дуже оригінальними...
пєрла четверта, АФІГЄННА розповсюджена:
ПП = потенційний покупець, хоча радше було б писати ІМпотенційний...
Ми = Ми...
ПП – А скока стоіт(наголос на першому складі. прим. аффтара)?
Ми – ну... гривєн **, єслі до 30 см., ***надцать, єслі до 50... і т.п.
ПП – ...мммммм.... – (замислено) – прікольнааааа... а єта на ВСЮ голову?
(1 раста 30-40 см плететься хвилин десь з 40. прим. аффтара)
Нуууу... спочатку ми, перекашлюючись і давлячись сєратонінними спазмами, спокійно відповідали, шо „ні”... разі на 6-му ми вже відверто реготали... але коли прецидентність перевищила відмітку „10 разів”, розібрані цікавістю, ми вже відповідали питанням на питання, напр.:
– А Ви голову как собіраєтєсь мить: вручную ілі в стіральной машинкє?
Ну і взагалі... ЖеПешні відвідувачі радували нас „умом і сообразітєльностью”)))... Коротше, нікого не хотіла образити... хочааааааааааа.... емммммммнннннн.... ВСІ НАХ, ІБО НЄХ, ХОТЯ ПОХ...)
щиро йорз,
КашенькаМрівошей,
добра хіпі
Расти і під@расти)
або, культурний шок на лонах залізно-портового узбережжя...
Расти (словник Ожегова у визначенні поняття ніяким чином використаний не був) – це різновид африканських кісок (не плутати з афрами, афро-косичками)... представляють собою вплетення і переплетення між собою різнокольорових ниток у волосся (власне... людське...))) зазвичай... все залежить від МІРОВОСПРІЯТІЯ(с)...). Як дехто вже, мабуть, здогадався, за назвою, такі кіски характерні субкультурам растаманів та хіпі, але клабєри, емєри, BMXєри і т.п. флюрних ниточок теж не цураються... =)
Цього спекотного літа якесь жорстоке почуття гумору долі занесло нас, мене і мою подружку НАшуТАШУ, у „файне місто” з гордою назвою Залізний Порт))). Нікого не хочу образити, але з файного у тому місті були тіки пречудові родичі Наталочки і смачнючі котлєтки, шо їх нам готувала її ж мамця)))) ням-мням...))) хоча, це вже не мало)... так от... Приїхали ми з певною метою: заробити грошенят на плетенні раст. Такий спосіб заробітку, можна сказати – сувенірний бізнес, вже активно і доволі успішно практикується на Кримському узбережжі і на різноманітних етно-фєстах.... то ж, їдучи туди, ми були налаштовані на повнісінький успіх та абсолютний пазітіФФ... нуууу... як то кажуть в безмежних степних просторах Інтернету: „3,14здєц падкралсі нізамєдна, ходь відін бил іздаліка”... Перешкодою на шляху до повного успіху стала гальмівна рідина, що містилася у черепних коробках відпочиваючих, на наш з ними спільний жаль, десь поряд з залишками впеченого під щедрим південним сонцем мозку...) Адже, саме коли нам вже остаточно треба було їхати додому (четвертого дня по приїзді), у файне(без лапок) місто Херсон, – у найкращих традиціях лав-сторі, Пропозиція знайшла Запит... при чому ТАКИЙ, шо ми з Натою плели як заведені без перерви на обід, ледве встигаючи поковтувати питну рідину, то біш, вадічку, а перед нами стояло дві довгі черги бажаючих, що щойно ту кляту гальмівну рідину кудись злили...
Нуууу... хоча ми і перенервували, бо перші три дні нам було дуже сумно з приводу того, що навіть не вдається окупити проїзди „туди-назад”, ми все ж таки непогано заробили і, до того ж, нахапалися „перлів” на весь наступний трудовий рік) :
пєрла перша, доволі розповсюджена:
О_О <– такою була реакція повзпродящих(...і слава Богу, шо повз...) людоньок на нашу, так би мовити, Об’яву Закликальну)
пєрла друга, розповсюджена:
– А шо ви тут дєлаєтє? – (після відповіді) – ... тцюууууу, а ніткі нє продадітє? Я вишиваааааю.../ дооочька вишиваааааєт.../ балабушка вишиваааааєт... – (в залежності від сімейної сітуёвіни)
пєрла третя, дуже розповсюджена:
– Дєвачкі, а ви мєнє заплєтётє? – широко посміхаючись, або голосно регочучи, казали бритоголові „парубки”, яких за 4 дні накопичилося десь не менше дюжини... при чому було помітно, шо ВСІ без винятку вважали себе людьми гострого розуму і до того ж дуже оригінальними...
пєрла четверта, АФІГЄННА розповсюджена:
ПП = потенційний покупець, хоча радше було б писати ІМпотенційний...
Ми = Ми...
ПП – А скока стоіт(наголос на першому складі. прим. аффтара)?
Ми – ну... гривєн **, єслі до 30 см., ***надцать, єслі до 50... і т.п.
ПП – ...мммммм.... – (замислено) – прікольнааааа... а єта на ВСЮ голову?
(1 раста 30-40 см плететься хвилин десь з 40. прим. аффтара)
Нуууу... спочатку ми, перекашлюючись і давлячись сєратонінними спазмами, спокійно відповідали, шо „ні”... разі на 6-му ми вже відверто реготали... але коли прецидентність перевищила відмітку „10 разів”, розібрані цікавістю, ми вже відповідали питанням на питання, напр.:
– А Ви голову как собіраєтєсь мить: вручную ілі в стіральной машинкє?
Ну і взагалі... ЖеПешні відвідувачі радували нас „умом і сообразітєльностью”)))... Коротше, нікого не хотіла образити... хочааааааааааа.... емммммммнннннн.... ВСІ НАХ, ІБО НЄХ, ХОТЯ ПОХ...)
щиро йорз,
КашенькаМрівошей,
добра хіпі